огляд книг "рецепти з аніме" та "гастроноgeek аніме": яка вийшла кращою? рецензія на книги з рецептами з аніме: улюблені та класичні тайтли у незвичайному гастрономічному світлі.
сідай зручніше, це надовго. надовго настільки, що я розділила звичайний мені формат огляду книг на дві частини. в першій ми подивимось на самі видання, порівняємо, зробимо висновки. в другій частині я покажу декілька рецептів, які я обрала і приготувала з обох книг, адже, як завжди, тестую те, про що пишу.
у 2023 році одразу два видавництва анонсували вихід книг з рецептами по аніме. своє бачення страв з екрану пропонують видавництво mal’opus та nasha idea. кожна з них — яскрава, наповнена апетитними фотографіями страв, відсилками до улюблених тайтлів, додатковими підказками на непростому шляху до готування азійської кухні. а що ще всередині цих книг?
про авторів
книгу “гастроноgeek аніме” написав тібо вілланова, автор багатьох схожих за вайбом книг з рецептами з фільмів, ігор та книг. до кожного з рецептів він додав коротке інтро про аніме-першоджерело, аби ніби більше занурити нас в атмосферу того чи іншого тайтлу.
“рецепти з аніме” написала діана олт — блогерка, яка створила блог про їжу в книжках, серіалах, фільмах і відеоіграх. на її рахунку також декілька схожих книг та фанзінів. на сторінці з рецептом можна знайти не тільки вступ та власне припис, але ще й цікаві факти і багато додаткової доречної інформації.
раунд 1: структура та розділи
“гастроноgeek аніме” починається з невеличкої передмови, далі читач може знайти розділи вулична їжа, основні страви, десерти та напої і підказки. мабуть, найнеочікуваніший для мене тут розділ про вуличну їжу, адже саме його аж ніяк не чекаєш зустріти в книзі з рецептами для самостійного готування. втім, саме тут можна зустріти класичні для японії карааге, такоякі і окономіяки. у розділі підказки розміщені допоміжні рецепти: від пісочного тіста до кетчупу.
“рецепти з аніме” після вступу пропонує одразу зануритись в специфічні японські продукти і усім іншим тут передує розділ “комора японських інгредієнтів”. а далі вже несемось по повній: основні страви, гарніри та бенто, вулична їжа, напої і десерти. окремо маємо покажчик страв та те, що було прям в серденько — покажчик аніме. можна шукати не тільки за наявними інгредієнтами, але й за улюбленим тайтлом: що б такого сьогодні зготувати? якщо в “гастроноgeek аніме” мою увагу привернув розділ про вуличну їжу, то тут я перш за все дивилась на рецепти складових про бенто. цей розділ побудований як конструктор і докладно розповідає, що таке бенто, за яким принципом його зібрати та як приготувати ці окремі страви.
🥋 в цьому раунді для мене перемагає “рецепти з аніме”, за покажчик по аніме.
раунд 2: що по рецептах?
я не буду судити автентичність рецептів, адже я сама ніколи не була в японії і ніколи не їла справжню їжу, яку так апетитно демонструють в аніме. одразу помітно, що більша кількість приписів — в “рецепти з аніме”, але чи кількість тут означає якість?
кожен рецепт в “гастроноgeek аніме” — це назва аніме, де він згадується, короткий опис сцени або емоційне інтро. стилізовану назву рецепту (”реактивна яловичина”, “яйця розради”, “онігірі з присмаком канібалізму”) супроводжує позначення складності приготування та час, необхідний для страви. список продуктів і інструкції: структура зрозуміла. мені не дуже імпонує стиль фотографій, але надзвичайно подобаються графічні ілюстрації, які доповнюють кожну сторінку.
загальне враження від рецептів таке: ніби класичні японські страви піддали обробці, аби вони були більше «анімешними» для гіпотетичного пересічного читача. це простежується і в назвах, і в гіперактивних вступних рядках до кожного рецепту, і в фотографіях готової страви.
за окремими виключеннями рецепти зрозумілі, але так не можна сказати про всі інгредієнти: буде потрібно гуглити. з іншого боку, це і зрозуміло: інша культура, інша мова, інші традиції, зовсім не дотичні до наших, це нормально, що подекуди буде складно.
в принципі, набір рецептів в “гастроноgeek аніме” непоганий. особисто мені не вистачило напоїв (він в книзі тільки один, сенку-кола) для загального балансу.
“рецепти з аніме” іде трошки іншим шляхом. замість того, аби систематизувати за розділами усі рецепти, які нагадують про улюблені аніме, в цій книзі пропонують більш традиційні страви, розповсюджені в японії та азійських країнах, додатково вказуючи, в яких аніме ми можемо їх зустріти. замість неординарних назв і емоційних інтро, тут більш “спокійні” за настроєм страви, менш стилізовані, з автентичними назвами. тут зустрінеш знайомий місо-суп, декілька видів смаженого рису, варіанти вуличної їжі та класичні десерти.
я б сказала, що порівняно з “гастроноgeek аніме”, є враження, ніби готуєш не шось фантастичне-казкове, а звичайну японську їжу, просто ще й ту, яку їдять твої улюблені аніме-персонажі.
фотографії прості і не сильно стилізовані. графічні елементи дуже милі і акуратні.
кожен рецепт супроводжується тут не тільки назвою тайтлу, але й коротким вступом про аніме, до списку продуктів та інструкцій додаються примітки-поради та кулінарні цікаві факти. також пропонується список аніме, де ще можна побачити цю страву. іноді здається, що це — забагато інформації. з іншого боку, вона є цікавою і перетворює книгу на книгу рецептів, цікаву до прочитання. думаю, що для фанатів аніме це просто супер-фіча: таке занурення в контент!
🥋 в цьому раунді для мене перемагає “рецепти з аніме”, за (як мені здається) більшу автентичність і більш просту, повсякденну їжу.
раунд 3: вибір аніме
уф, мені тут буде складно, адже я подивилась не так багато аніме, аби бути знавцем і вважати себе експертом. я просто маю декілька улюблених тайтлів, та й все. тому я не знаю, як порівняти вибірку аніме та смак авторів.
втім, можна з впевненістю сказати що кількістю тайтлів бере “рецепти з аніме”, саме завдяки розділу “страва також з’являється в…”, адже таким чином кількість згадок тайтлів стає просто величезною.
але ось що цікаво: в книгах є однакові рецепти! наприклад, рамен з “наруто”, чінджяо росу з “ковбоя бібопа”, “кацудон з юрі” на льоду та “моя геройська академія”, омурайсу, онігірі, бісквіт з полуницею та багато інших. звісно, по суті ці рецепти відрізняються: автори знайшли свій власний спосіб приготувати ту чи іншу страву з аніме. для порівняння додаю декілька фотографій розворотів з такими приписами.
🥋 чи є якийсь з них кращим або гіршим? я думаю, це справа смаку. тому в цьому раунді по всіх показниках в мене нічия.
раунд 4: загальне враження
«гастроноgeek аніме» – це безумовно якісне, гарне видання, створене, як мені здалось, у якості подарунку для любителів аніме. щось на кшталт того, що обираєш, коли не знаєш які саме тайтли любить іменинник, але чув шо він «любить аніме».
універсальній варіант: достатньо якісний, аби не помилитись, достатньо простий, аби сподобатись багатьом. подібні збірники рецептів ми бачили до того (посилання є внизу статті) і це не погано: класні видання з цікавими рецептами і гарними атмосферними фото.
«рецепти з аніме» більше нагадують записничок фанатика: тут у нас знайома японська їжа, але зроблена так само як в улюбленому аніме, тут корисний факт, тут ще хвилинка-цікавинка, тут додаткова інфа, тут ще, тут ще. якби я вела нотатник з аніме-рецептами, він, мабуть, так само і виглядав би. обидва видання зроблені надзвичайно добре, але чомусь друге здається більш «трушним», з більшою любов‘ю до деталей і повагою до читача.
🥋 раунд по загальному враженню виграє «рецепти з аніме» за любов до деталей
отже, в цьому двобої перемагає «рецепти з аніме»! на мою думку, це була чесна боротьба, але все ж одна з книг виявилась сильнішою.
якщо «гастроноgeek аніме» більше скидається на збірник стилізованих аніме-рецептів, які підсилено "анімешні", то у випадку «рецепти з аніме», схоже, ми маємо просто хорошу книгу з азійської кухні. мені такий підхід набагато ближчий, тому і своє серденько я віддаю саме «рецепти з аніме».
вітаємо переможця і чекаємо на другу частину огляду: буду готувати по рецептах з обидвох книг!
обидві книги куплені за власний кошт, це не є рекламою або партнерською публікацією.